Історична довідка

Ямпільська сотня

 

Вперше статус адміністративного центру Ямпіль отримав у 1653 році, ставши центром Ямпільської сотні – військового та адміністративного підрозділу Новгород-Сіверського полку. Вже у 1654 р. полк було ліквідовано, а склад сотні включили до Новгородської сотні Ніжинського полку.

 

У 1663 р. сотню відновили у складі щойно створеного Глухівського полку, але після його ліквідації у 1665 р. Ямпільську сотню розформували, передавши козаків і територію до Глухівської та Воронізької сотень Ніжинського полку.

 

Герб Ямпільської волості (за печаткою 1742 р.)

 

У 1668 р. гетьман П. Дорошенко відновив Новгородський полк разом з Ямпільською сотнею. Але вона проіснувала до кінця цього ж року і Д. Многогрішний повернув територію Ямпільщини до Ніжинського полку.

 

І. Самойлович у 1672 р. відновив Ямпільську сотню як одну із “засеймських” у складі Ніжинського полку і вона існувала цього разу довше – до Полтавської катастрофи 1709 р. – і була знову ліквідована.

 

Востаннє сотня була відновлена після смерті І. Скоропадського у 1722 році у складі знову ж таки Ніжинського полку. Далі Ямпільська сотня існувала до скасування полково-сотенної адміністрації Лівобережжя у 1782 р. Її територія відійшла Новгород-Сіверському намісництву.

 

Станом на 1750 р. до Ямпільської сотні входили такі населені пункти: Бачівськ (село), Білиця (село), Білоусівка (слобідка), Вінтерівка (слобідка), Гирине (село), Грем’ячка (село), Журавка (село), Івот (село), Імшана (село), Княжичі (село), Кореньок (село), Орлівка (село), Порохонь (село), Пустогород (село), Ромашкове (село), Руденка (село) Рудня (село), Середина Буда (село), Стягайлівка (село), Суходольщина (село), Улиця (село), Усох (село), Черняцьке (село), Шалимівка (село), Шатрище (село) Ямпіль (містечко).

 

Ямпільська волость

 

 

 

Після 1797 року Ямпіль став центром Ямпільської волості – найменшої одиниці адміністративно-територіального поділу в Російській імперії в сільській місцевості. На жаль цей період мало описано в історичній літературі.

 

Відомо, що Ямпільська волость на певному етапі історії входила до складу Глухівського повіту і об’єднувала 22 сільські общини.

Ямпільська волость. Фрагмент карти Глухівського повіту початку XX століття

      Цікаво, що в ці ж роки на території сучасного Ямпільського району діяла ще одна адміністративно-територіальна одиниця – Марчихино-Будська волость, яка об’єднувала 18 сільських общин.

 

Ще одним підтвердження великого значення Ямполя для місцевої округи є те, що в ці роки в Ямполі розміщувався центр поміщицького маєтку Неплюєвих. Ця родина володіла у Глухівському повіті 25 тисячами десятин землі. З них 19 тисяч займав саме Ямпільській маєток.

 

Ямпільська волость проіснувала до адміністративно-територіальної реформи 1923-1929 років в СРСР, коли волосний поділ був ліквідований і замінений на районний.

 

Ямпільський район

 

З 1923 р. Ямпіль – районний центр спочатку Новгород-Сіверського, потім Глухівського, а пізніше – Конотопського округів, з лютого по жовтень1933 р. – Київської, з жовтня – Чернігівської області. З 1935 по 1939 рр. – райцентр Чернігівської, з 1939 р. – Сумської областей.

 

Цікаво, що у 1923 році при плануванні районів Чернігівською губернською адміністративно- територіальною комісією використовувалися природно-історичні умови, зручність сполучення з центром округу, той же вантажообіг та чисельність населення. У результаті зі 132 волостей виділилися 58 районів.

 

Ямпіль втратив статус районного центру у 1962 році і входив до складу

 Середино-Будського і Шосткинського районів Сумської області. З 8 грудня 1966 Ямпіль знову став районним центром Сумської області, цей статус Ямпіль має і на сьогоднішній день.

Ямпіль – старовинне містечко з багатими духовними традиціями. Колись в ньому діяло одночасно три храми: Спасо-Преображенський, Свято-Георгіївський та Покровський. Та всі вони були знищені, ще до тридцятих років 20-го століття: Покровський храм згорів ще у 1834 році, Спасо – Преображенський храм зазнав нищівної пожежі у роки громадянської війни, під час бойових дій, а Свято – Георгіївський храм, побудований у 1826 старанням І.М. Неплюєва, було зруйновано на початку 30-х років ХХ століття. До 1990 року в райцентрі не діяло жодного православного храму. І якщо з здобуттям незалежності і утвердженням в Україні принципу свободи віросповідань ямпільчани відразу відновили Свято-Георгіївський храм, то відбудова Спасо-Преображенського храму в самому центрі Ямполі десять років залишалась заповітною мрією місцевих віруючих. Весною 2001 року на місці скверу, де колись розміщувався зруйнований храму розпочались роботи по будівництву нової церкви. Завдяки щедрій фінансовій підтримці благодійників, звести нову церкву вдалось в рекордно короткі строки. Вже 19 серпня, на престольне свято Преображення Господнього ямпільчанам відкрились двері нового, надзвичайно гарного храму. Цей довгоочікуваний день назавжди залишився однією з найяскравіших сторінок історії селища, а новозбудований храм став не тільки духовним центром Ямпільщини, але й її символом та прикрасою.

 

Івотка – найбільша і, напевно, найчарівніша річка Ямпільського краю.

Хоча так само можуть сказати і мешканці сусідніх Шосткинського та Севського районів, через які протікає ця річка. Беручи початок в Росії, вона перетинає російсько-український кордон неподалік села Родіонівка і несе свої води на захід, вздовж Ямпільського району. В Десну річка впадає  трохи північніше Ображіївки.

В Ямполі не можна знайти людину, яка б не знала про існування Івотки, та  хоча б раз не купалась в її тихоплинних водах. Воно і не дивно, річка протікає вздовж північних околиць Ямполя і слугує чудовим місцем відпочинку для його мешканців. Напевно, саме тому ямпільчан так цікавить історія виникнення її назви.

 

Відразу зазначимо, що Івотка – дуже старовинна річка, яка часто згадується в історичних джерелах. З часу виникнення назви «Івотка» пройшли століття, а може і тисячоліття. Тож, докопатись до істини нам буде дуже і дуже важко. Але ми спробуємо відшукати для Вас головні версії походження цієї незвичної назви.

Ямпільчанам, напевно, не раз доводилося чути легенду про походження цієї назви. Її згадує і місцевий краєзнавець Віктор Цвілодуб у статті «Відгомін старини». «Із вуст в уста передається легенда про те, як цариця Катерина ІІ мандрувала нашими краями і була неприємно здивована, що на її шляху не трапилося жодної річки. Коли із-за лісів непомітно з’явилася велика річка, то імператриця не стрималася і вигукнула: «И вот река!» – (Івот)», – пише краєзнавець.

 

Цікаво, що на сусідній російській землі також поширена подібна легенда. Але не про Катерину ІІ, а про місцевого промисловця Мальцева, який поїхав обирати місце для свого нового підприємства і, обравши його, промовив «И вот быть тут заводу». Саме так, на думку росіян, свою назву отримало село Івот в Дятьківському районі, а місцевий завод став називатись «вотським».

Деякі люди переконані, що все набагато простіше і назва річки пов’язана зі словами «ива», «ивка», «ивочка», «ивушка», «ивченка», «ивища». Можливо, назву річці дали верби (російською мовою «ивы»), які ростуть на її берегах.

 

А можливо, навпаки, все набагато складніше. Існує версія, що назву річкам Ямпільського району в давні часи дали англосаксонські племена. Зазначається, що засобами англійської лексики з різним степенем достовірності можна пояснити біля півсотні топонімів в Україні. При цьому, назва «Івотка» є одним з найбільш переконливих прикладів.

Річ у тім, що в стародавній англійській мові «ea» – річка, «wœt» – ярість. Можливо, «eawœt» означало «бурхлива річка». Звичайно сьогодні Івотку бурхливою назвати дуже і дуже важко, але у історичних джерелах її описують зовсім іншою – повноводною, великою та глибокою.

 

 

Цікаво, що тим же способом можна пояснити і назву притоки Івотки – річки Свеса. Назва якої дуже схожа на слово «swǽs», яке в стародавній англійській мові означало особливий, любимий, приємний».

А деякі дослідники знайшли в назві ще й угро-фінське коріння. І зазначають, що для слов’ян назва Івот незрозуміле, але будь-який угро-фін впізнає знайоме слово «ив» – «поле» і легко розшифровує гідронім «польова ріка». Цікаво, що угорський топонім Ivád може бути умовно переведений як «місто в полях».

 

 

Важко сказати, яка з наведених версій найбільш вірогідна, але сподіваємося, що Вам було цікаво дізнатися про них.

Для довідки: довжина Івотки 81 км (за іншими даними — 94 км), площа басейну 1370 км². Долина коритоподібна, завширшки 4,5 км, завглибшки до 45 м. Заплава двобічна, завширшки 1,5 км. Річище помірно звивисте, пересічна його ширина 10 м. Похил річки 1,1 м/км. Стік частково зарегульований шлюзами-регуляторами. Річище відрегульоване протягом понад 40 км. Споруджено декілька ставків. Воду використовують для технічних потреб і зрошування. Основні притоки: Хинелька, Шиїнка, Свіса, Усока (ліві); Кремля, Журавель, Косичиха (праві).

 

На сьогоднішній день  Ямпіль – селище міського типу, центр району. Селищній раді підпорядковані населені пункти  Діброва, Івотка, Імшана, Неплюєве, Ольгине, Привокзальне, Прудище, Ростов.

            Смт Ямпіль розкинулось на р.Івоті ( притока Десни) і р.Студенці ( притока Івоти), за 6 км від залізничної станції Янпіль   і 180 км від обласного центру , на лінії Хутір – Михайлівський – Конотоп. Через селище проходить автодорога Глухів – Середино - Буда.

 

 

Загальна площа території

 

Кількість населення

Кількість виборців

Селищні ради

 

 

 

1.

сел. Ямпіль

803,3 га

4987

3901

1.1

Імшана

130,9 га

357

291

1.2

Прудище

28.5 га

150

143

1.3

Неплюєве

34,7 га

18

18

1.4

Привокзальне

50,7 га

266

208

1.5

Івотка

7,7 га

23

20

1.6

Діброва

13.8 га

5

0

1.7

Ростов

33,2 га

50

47

1.8

Ольгине

17,8 га

41

25

 

Усього:

1120,6

5897

4653

Логін: *

Пароль: *