Ямпільська громада
Сумська область, Шосткинський район
Логотип Diia Герб України
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

АЛГОРИТМ дій щодо вилучення земельних ділянок для формування державного кордону

Дата: 08.09.2023 15:20
Кількість переглядів: 1005

 

1. Клопотання про викуп.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (далі – Закон) ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об'єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 Земельного кодексу України.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 8 Закону обласні державні адміністрації приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, якщо передбачається місце розташування об'єкта на території двох або більше районів.

Абзац третій частини другої статті 8 Закону передбачає, що районні державні адміністрації приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, якщо передбачається місце розташування об'єкта в межах території району.

Таким чином, 5 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України звертається з клопотанням про викуп до Сумської обласної державної адміністрації або до відповідної районної державної адміністрації.

2. Рішення про викуп.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 10 Закону за наслідками розгляду пропозицій суб'єктів, відповідний орган виконавчої влади у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 7 Закону рішення про викуп земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб органи виконавчої влади приймають на підставі відповідної містобудівної документації (комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій), проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та іншої документації із землеустрою, затверджених у встановленому законодавством порядку, матеріалів погодження місця розташування відповідних об’єктів.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 14 Закону у разі викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб власнику (власникам) цього майна вартість таких об'єктів може бути відшкодована у грошовій формі або може бути надано у власність іншу рівноцінну земельну ділянку чи об'єкти нерухомого майна, вартість яких враховується при визначенні викупної ціни.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України замість договору купівлі-продажу може укладатися договір міни, згідно з яким особі надається у власність земельна ділянка замість викупленої.

Згідно з частиною п’ятою статті 12 Закону замість викупної ціни земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, власнику таких об'єктів за його бажанням можуть бути передані у власність інша рівноцінна земельна ділянка в межах території, на яку поширюються повноваження відповідного органу виконавчої влади, що прийняв рішення про викуп, або інше нерухоме майно, вартість яких враховується при визначенні викупної ціни.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 14 Закону за згодою власника (власників) йому може бути передано у власність іншу земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна більшої вартості (але не більше ніж на 10 відсотків від їх експертної оцінки), що передбачає виплату власником різниці у вартості такого майна, або меншої вартості, що передбачає виплату власнику різниці у вартості такого майна.

Таким чином, під час прийняття рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб необхідно відповідним сільським, селищним, міським радам визначити перелік рівноцінних земельних ділянок та земельних ділянок більшої (але не більше ніж на 10 відсотків від їх експертної оцінки) або меншої вартості, які можна було б запропонувати для укладення договору міни.

Крім того, органам виконавчої влади спільно з органами місцевого самоврядування до прийняття рішення про викуп земельних ділянок встановити дані (у тому числі адреса за якими будуть надсилатись письмові повідомлення) усіх власників, орендарів (суборендарів) та заставодержателів земельних ділянок необхідних для викупу.

3. Письмове повідомлення

3.1. Відповідно до частини другої статті 10 Закону орган виконавчої влади, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов'язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об'єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону у разі, якщо земельна ділянка, що викуповується, та розміщені на ній житловий будинок, інші будівлі, споруди чи багаторічні насадження перебувають у власності кількох осіб, питання про викуп вирішується з кожним власником окремо.

Ураховуючи вищевикладене та абзац перший частини третьої статті 10 Закону, письмове повідомлення надсилається усім власникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається їм особисто під розписку.

Абзац другий частини третьої статті 10 Закону встановлює, що у разі, якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження таких осіб залишається невідомим, навіть після звернення до органів і підрозділів Державної міграційної служби України, про прийняте рішення щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, ці особи повідомляються шляхом розміщення відповідного оголошення у друкованих засобах масової інформації, засновниками яких є обласна державна адміністрація, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, що викуповується органом виконавчої влади.

Власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, вважається повідомленим про такий викуп з дня опублікування зазначеного оголошення відповідно до абзацу п’ятого частини третьої статті 10 Закону.

3.2. Письмове повідомлення, відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону, повинно містити:

1) інформацію щодо об'єктів викупу, їх місцезнаходження, а для земельних ділянок додатково – площі, кадастрового номера (за наявності), категорії земель;

2) мету викупу;

3) інформацію щодо умов викупу (орієнтовна викупна ціна, строк викупу, джерело фінансування витрат, пов'язаних з викупом), а також відомостей про земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна, що можуть бути надані замість викуплених;

4) перелік прав і обов'язків власника (власників) земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що на ній розміщено, які виникли у зв'язку з їх викупом відповідно до закону;

5) відомості про житловий будинок, жиле приміщення (місцезнаходження, площа), що надається замість викуплених.

До клопотання додається план земельної ділянки (її частини), що підлягає викупу, і посвідчена в установленому законом порядку копія рішення про її викуп.

4. Відповідь власника.

Частина перша статті 11 Закону передбачає, що власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, протягом одного місяця з дня отримання інформації (письмового повідомлення) письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади про надання згоди на проведення переговорів щодо умов викупу або відмову від такого викупу.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 13 Закону власник земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, який отримав письмове повідомлення про їх викуп для суспільних потреб, у разі відчуження цих об'єктів на користь іншої особи зобов'язаний попередити таку особу про викуп зазначених об'єктів для суспільних потреб та повідомити орган, який прийняв рішення про відчуження. Рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб зберігає свою чинність для нового власника земельної ділянки. Інформування нового власника про викуп відповідних об'єктів органом, який прийняв рішення про їх викуп, у порядку, визначеному статтею 10 Закону, не вимагається.

5. Негативна відповідь власника.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення зокрема об'єктів національної безпеки і оборони.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду згідно з частиною третьою статті 15 Закону.

5.1. Відповідно до частини першої статті 16 Закону орган виконавчої влади, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів.

5.2. Згідно з частиною третьою статті 16 Закону у разі задоволення позовних вимог рішенням суду визначається викупна ціна та порядок її виплати, а також перелік та порядок надання майна замість відчуженого. Одночасно із задоволенням позовних вимог щодо примусового відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності суд може задовольнити вимоги щодо знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, розміщених на земельній ділянці, що підлягають примусовому відчуженню.

5.3. Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону рішення суду про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, разом із документами, що підтверджують попередню та повну сплату колишньому власнику викупної ціни або державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, надане замість відчуженого, є підставою для державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені об'єкти.

6. Позитивна відповідь власника.

61. Створити комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачем.

Під час проведення переговорів буде визначатися викупна ціна з власником, яка включає в себе збитки, завдані власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв’язку з достроковим припиненням його зобов’язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі відповідно до частини першої статті 5 Закону.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону орган, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, зобов'язаний відшкодувати фізичним та юридичним особам - власникам та користувачам суміжних земельних ділянок збитки, що були їм завдані внаслідок викупу земельної ділянки для суспільних потреб.

Крім того, відповідно до абзацу першого частини другої статті 18 Закону особи, на користь яких були встановлені обмеження (обтяження) прав на відчужену земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, мають право вимагати відшкодування збитків або встановлення обмежень (обтяжень) прав для користувача відчуженого об'єкта у встановленому законом порядку.

Таким чином, до початку проведення переговорів необхідно створити комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

62. Проведення переговорів.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону представники органу, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, після отримання згоди власника (власників) земельної ділянки проводять переговори з власником (власниками) земельної ділянки щодо викупної ціни, строків та інших умов викупу.

У разі прийняття рішення про викуп частини земельної ділянки для суспільних потреб виділення такої частини в окрему земельну ділянку здійснюється за відповідною технічною документацією із землеустрою, підставою для розроблення якої є згода власника земельної ділянки на поділ земельної ділянки, підпис на якій засвідчується нотаріально відповідно до абзацу другого частини другої статті 7 Закону.

Тож, отримання згоди на поділ земельної ділянки буде входити до переліку питань, які потребують вирішення на переговорах.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону у разі, якщо на час прийняття рішення про викуп земельна ділянка, інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, передані в оренду та/або заставу чи власник земельної ділянки, що підлягає викупу, не є власником інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, до участі в переговорах залучаються власники цих об'єктів, орендарі та/або заставодержателі.

Крім того, відповідно до абзацу першого частини першої статті 14 Закону на переговорах буде обговорюватись питання щодо відшкодування вартості майна, яке підлягає викупу, у грошовій формі або у наданні у власність іншої рівноцінної земельної ділянки чи об'єкту нерухомого майна, вартість яких враховується при визначенні викупної ціни.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 12 Закону викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.

За згодою власника (власників) йому може бути передано у власність іншу земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна більшої вартості (але не більше ніж на 10 відсотків від їх експертної оцінки), що передбачає виплату власником різниці у вартості такого майна, або меншої вартості, що передбачає виплату власнику різниці у вартості такого майна відповідно до абзацу другого статті 14 Закону.

Таким чином, після отримання згоди власника (власників) представниками органу виконавчої влади, яким було прийнято рішення про викуп, визначається дата проведення переговорів.

7. Викупна ціна

Відповідно до частини першої статті 5 Закону викупна ціна включає:

1) вартість земельної ділянки (її частини) житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону

2) збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі.

3) вартість виготовлення документації із землеустрою, розроблення якої необхідне для отримання у власність земельної ділянки, а також витрати, пов'язані з державною реєстрацією прав на неї (у разі надання власнику іншої земельної ділянки замість відчуженої).

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок, що відчужуються, підлягають рецензуванню в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону суб'єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади або особою, яка ініціювала відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, визначеному законом, а вартість надання послуг з рецензування або проведення державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Частина п’ята статті 5 Закону передбачає, що у разі якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади, він може залучити іншого суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник майна.

Частина перша статті 5 Закону передбачає, що розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади, що здійснює викуп земельної ділянки

8. Укладання договорів.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 12 Закону у разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню. У разі надання особі у власність земельної ділянки чи іншого майна замість викупленого може укладатися договір міни.

9. Підстави втрати чинності рішення про викуп.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 12 Закону у разі, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб (крім випадків, коли допускається примусове відчуження цих об'єктів з мотивів суспільної необхідності) договір купівлі-продажу (іншого правочину, що передбачає передачу права власності) з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, не укладений, таке рішення втрачає чинність.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 12 Закону рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб з підстав, які допускають примусове відчуження цих об'єктів з мотивів суспільної необхідності, втрачає чинність у разі, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об'єктів або якщо рішення суду про відмову у задоволенні цього позову набрало законної сили.

Відповідно до абзацу четвертого частини третьої статті 12 Закону у разі втрати чинності рішенням про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з підстав, які допускають примусове відчуження цих об'єктів з мотивів суспільної необхідності, прийняття рішення про викуп таких об'єктів з цих же підстав допускається не раніше ніж через два роки.

10. Державна реєстрація.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 18 Закону державна реєстрація права власності держави на земельну ділянку, інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, примусово відчужені з мотивів суспільної необхідності, здійснюється після перерахування попередньому власнику викупної ціни в повному обсязі, що підтверджується відповідними розрахунковими документами, а у випадках, визначених законом, - документом про внесення коштів на депозит нотаріальної контори, та/або після виникнення права власності на нерухоме майно, надане замість викупленого.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 18 Закону у разі викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб або їх примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності припиняється дія обмежень (обтяжень) прав на такі об'єкти, що унеможливлюють їх використання для таких потреб.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 18 Закону з моменту переходу до держави права власності на земельну ділянку, відчужену для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, право оренди, емфітевзису, суперфіцію щодо неї припиняється.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 18 Закону державна реєстрація припинення права користування земельною ділянкою здійснюється за заявою органу виконавчої влади, який здійснює реалізацію права власності держави на землю, чи однієї із сторін договору.

11. Повернення викуплених або примусово відчужених земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, попередньому власнику.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону у разі якщо потреба у використанні земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, викуплених для суспільних потреб чи примусово відчужених з мотивів суспільної необхідності, відпала, орган, який прийняв рішення про викуп цих об'єктів, протягом місяця з дня, коли йому стало відомо чи повинно було стати відомо про це, приймає відповідне рішення.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону орган виконавчої влади, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки (її частини), інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов'язаний протягом місяця письмово повідомити попереднього власника земельної ділянки (її частини), інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, чи їх спадкоємця (правонаступника) про те, що суспільна потреба у використанні цих об'єктів відпала. У разі якщо місце проживання (місцезнаходження) зазначених осіб невідомо, їх повідомлення здійснюється в порядку, визначеному частиною третьою статті 10 Закону.

Частина третя статті 19 Закону передбачає, що викуплені або примусово відчужені земельна ділянка (її частина), інші об'єкти нерухомого майна, що на ній розміщені, можуть бути викуплені попереднім власником згідно з його заявою (клопотанням) та за ціною, встановленою на час повернення таких об'єктів у власність, у порядку, визначеному законом. Зазначена заява (клопотання) має бути подана протягом шести місяців з дня отримання такими особами повідомлення, передбаченого у частині другій цієї статті, або з дня публікації повідомлення у відповідному друкованому засобі масової інформації.

Згідно з частиною четвертою та п’ятою статті 19 Закону у разі, якщо попередній власник чи його спадкоємець (правонаступник) відмовився від свого права на повернення у власність земельної ділянки (її частини), інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, або не повідомив орган, який прийняв рішення про викуп таких об'єктів, про своє бажання скористатися цим правом, протягом шести місяців з дня отримання повідомлення, зазначеного у частині другій цієї статті, орган виконавчої влади може прийняти рішення про передачу такої ділянки (її частини), інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у власність або користування іншій особі в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Відмова попереднього власника чи його спадкоємця (правонаступника) від свого права на повернення у власність земельної ділянки (її частини), інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, посвідчується нотаріально.

Частиною шостою статті 19 Закону передбачається визначення в договорі, що укладається між органом виконавчої влади і попереднім власником або його спадкоємцем (правонаступником), умов повернення у власність земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь