Код пам'яті
КОВАЛЕНКО Сергій Олександрович
03.06.1989-19.02.2026
Народився Коваленко Сергій 3 червня 1989 року в селищі Привокзальне Ямпільського району Сумської області, у багатодітній родині, в якій був найменшою дитиною.
У 1996 році пішов до першого класу Імшанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2006 році. Лише гарні слова говорять про Сергія його однокласники, друзі та вчителі. Він був світлим, добрим та розумним учнем, чуйним, вірним та надійним товаришем. Приймав участь у шкільному Клубі Веселих та Кмітливих. Завжди відгукувався на допомогу рідним та близьким, знайомим, сусідам.
З 2007 року по 2010 рік навчався у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Свеський професійний аграрний ліцей», де здобув професію формувальника ручного формування, формувальника машинного формування, у 2007 році пройшов курси підвищення кваліфікації та отримав кваліфікацію «електрогазозварник».
Сергій був працьовитим, у 10 років залишився без батька, вже у підлітковому віці підробляв у місцевого підприємця, щоб допомогти матері забезпечити родину.
З листопада 2011 року по квітень 2018 року працював у Дочірньому Підприємстві «Ямпільський агролісгосп» стропальником і верстатником, з травня 2018 року працював на різних тимчасових роботах.
6 січня 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Військову службу Сергій Олександрович проходив у десантно-штурмових військах навідником 3 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0281. 6 квітня 2025 року під час безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районі населеного пункту Олешня Суджанського району Курської області російської федерації був поранений, тривалий час лікувався, після реабілітації повернувся у стрій.
У вересні 2025 року під час перебування на Сумському напрямку отримав травму, після реабілітації у листопаді 2025 року повернувся у військову частину.
За інформацією військової частини зарекомендував себе з позитивної сторони, мав добрий рівень мотивації до військової служби та професійного самовдосконалення, користувався авторитетом серед колег. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих.
Мужнє серце воїна зупинилося 19 лютого 2026 року у місті Житомир від гострої серцево-судинної недостатності.
Ця дата чорною печаткою відіб’ється на серці сестер, тітки, бабусі.
